Поезія заради миру
І ось вже два роки як небо померкло,
Як ранок почався не з кави у нас.
Як "сестра" росія, криваво, жорстоко,
Напала зі сходу, лиш виждавши час.
Летіли гармати, мов зірочки з неба,
Руйнуючи все - і будинки й мости.
Життя українців їм зовсім не треба,
А ми рятувались, були блокпости.
І кожен юнак, й чорноока дівчина,
усі йшли до війська, щоб неньку спасать.
Бо всі розуміли в небезпеці країна,
Кордони її будем ми захищать.
І кожну годину, і кожну хвилину,
Благаємо Бога про мир на землі.
Щоб він не дозволив зробити руїну,
У нього благають й великі й малі.
22.01.2024
Автор: Ангеліна Козаченко , учениця 7 класу